А він читає її книжку (Експерт)

А  він  читає  її  книжку,
крізь  дим  дешевих  сигарет,
і  згадує  своє  колишнє,
коли  він  був  у  всім  експерт...
Експерт  у  статусних  стосунках,
знавець  у  гострих  почуттях,
і  майстер  стильних  подарунків,
із  лицемірством  у  очах...
Вона  писала  так  відверто,
і  про  своє,  і  про  чуже,
рядки  впивались  в  серце  вперто,
і  різали,  наче  ножем...
Пекла  її  тяжка  байдужість,
колючим  дротом  охорона,
вона  закрила  свою  чуйність,
змовчавши  все,що  бУло...Знову...
Вона  писала  про  все  інше,
про  почуття  і  про  життя,
про  декілька  своїх  колишніх,
а  їх  стосунки  -  що?  Сміття?
Ні  слова,  натяку,  рядка,
немов  нічого  не  було,
ця  пустота  -  така  їдка...
її  не  знищить  і  вино...
Дві  пляшки  щезли  непомітно,
рука  дістала  телефон,
і  в  пам'яті  з'явились  цифри,
як  дивно  -  знову  цей  рингтон...
-  Алло...  Привіт...  Це  хто  турбує?
-  Привіт,  маленька,  а  це  я...
-  Що?  Хто  це?  Я  щось  не  розчула...
-  Це  я,  маленька  ти  моя...
Мовчанка...Тиша...Знову  глухо...
-  Скажи  що-небудь,  не  мовчи...
-  А  що  сказати?  Надто  круто...
Чому  з'явився  зараз  ти?
-  Сказати  чесно?  Я  не  знаю...
Просто  відчув  порив  душі...
-  Через  роки...Я  уявляю...
На  що  так  сподівався  ти?
-  Не  суть  важливо  -  просто  голос...
Твій  голос  -  ліки...Ось  і  все...
-  Що  ти  несеш?  Між  нами  -  космос,
Тож,  ні  до  чого  є  все  це...
-  Стривай...Ти  чесно?  Загордилась?
Відомість  зовсім  дах  знесла?
-  Куди    і  толерантність  ділась...
-  У  всьому  винна  ти  сама...
-  Сама?  Це  слухати  так  бридко,
Тепер  заткнись  на  хвильку  ти!
Тобі  набридло  бути  свідком?
Як  досягаю  я  мети...
А  я  була  роками  поряд,
чекала,  що  оціниш  ти...
Та  ти  щораз  відводив  погляд,
і  вів  "чергову"  "в  номери"...
І  повертався  знов  нахабно,
дедалі  більш  сильніше  бив,
щораз  все  більше,  так  нещадно,
що  ж  зараз  повернувся  ти?
-  Та  я  все  можу  пояснити...
Гарячість  серця  і  думок.
-  Минулого  вже  не  змінити,
засвой  нарешті  цей  урок!
Бувай,  прощай,  і  зникни  з  миром!
У  нас  нічого  не  було.  
Я  сподіваюсь  -  пояснила!
І  в  трубці  знову  загуло!
А  він  сидів  один  з  бокалом.
Минуле  пролітало  повз.
Вона  була  у  всьому  права...
Їм  не  судилось,  не  вдалось...
Він  справді  був  тоді  жорстоким,
і  знав  це  краще,  ніж  ніхто,
отож,  тепер  він  одинокий,
лиш  книжка,  цигарки,  вино...
І  він  читав  знов  її  книжку,
крізь  дим  дешевих  сигарет,
і  згадував  своє  колишнє,
шкода,  він  більше  не  експерт...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: Sama_po_Sobi