Ховаєм у спогад життям пошматовані душі,
Шукаєм розради, якої давно там нема,
І знову нас манить усмішкою феї грядуще –
Оця найчарівніша і найдавніша з оман.
І все ж - я їй гАряче так аплодую –
Зневіра давно б нам до неба закрила путі,
А так сподіваємось – раптом і рай побудуєм,
І прагнемо щиро і неосудно в святі.
І знову незнане нас вабить нестримно до себе
Й снага уливається у стужавіння крила…
Як нині недоля овид занавісила крепом!
А ми ще затятіше вірим в приреченість зла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589326
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2015
автор: stawitscky