Бо іноді для того щоб відчути себе живим потрібно на мить померти
Пірнути на самісіньке дно без найменшої надії на повернення
Обірвати усі зв»язки «до» і «після»
Лишивши перед очима лише довгий коридор
Підлога якого встелена нездійсненними сподіваннями
Пройтися по них босоніж
З особливим кайфом втоптуючи в багно ті,
Які завдали найбільше болю
Дійти до самого краю
відчинити двері в «початок кінця»
Милуватися метеоритним дощем
І екстазувати від розрідженого повітря
Та вмісту крові в нікотині
А потім, зовсім на мить,
Відчути себе динозавром, вимерлим видом,
Який лупотить Землею
Лишаючи по собі кістки, та вібитки зубів
На корі столітніх секвой
Бо іноді, для того щоб стати сильнішим, потрібно розбити собою будинок
Навіть якщо це твій будинок
Тим більше, якщо цей будинок ТИ"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: шоколад