Чому, як виплачемо долю,
Собі шукаємо ярмо…
Лише проллємо кров за волю,
І як упоєні спимо.
Зовемо ворога враженьком,
М’о він загине, як роса…
Як плюне витремось хутенько,
Щоб не сміялись небеса.
Закоротило ум за кишку,
Немає зору, випав слух...
У прірву скочуємось тишком,
Як рецидив уже недуг.
В поту просолено пів – світу,
Ми ж хлібосольні стаємо…
В чужих могилах стільки цвіту,
Що вже його й не зберемо.
Та жити треба, заробляють!
Вже сліз і крові, як води…
То нашу хату визволяють,
Один від одного жиди!!!
По Є. Дудару
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: Дід Миколай