Сповніла, збезформленна жіночка трохи,
Проходить повз гурт голосних чоловіків:
Ті - жваво хвацькують, та про перемоги,
Що пльово знайомляться, споро, для втіхи.
І жінка з тонкою надієй спружилась,
Моделлю вильнула очима і сукней,
І ледь у зневірці-собі не зновилась...
Здавалось, хвилина - злетить, впорхне, рухне...
А погляди хлопців ковзнувші, зхолоні
Байдуже на іншеє переключились.
Hа мер-патронати, жон видних салони,
Один - удава, що матьорий мисливець.
І жіночка звично наставила голки,
Їжачно задихали гонором риси,
З-під бров вигляда і затравленність вовка
Й зневага вторсортно-естрадної киски.
Так горнеться осінь дарами людині
А люди чатують на весни і літо.
Так було, так є у стурботливій "нині"
І осінь вдягається в зим непривітних.
29.04.2003р.
Коломия
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589452
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.06.2015
автор: Юхниця Євген