Два се́рця довго говорили
При світлі місяця до ранку,
Зорі їм пісню підсвітили,
Тіні гойдалися у танку.
Ніжні слова із вуст летіли,
Шепіт лягав аж до землі,
Роса ранкова заблистіла
Від жару подихів гнучких.
У ритмі зоряного танцю
Відлуння підливало мед,
Слова любові шелестіли -
Переказали неземне.
Час перенісся в невагомість
І крила вирівняли силу,
Застигли змучені, сонливі
Перші проміння розбудили.
Два серця не наговорились...
Вітало струнами світання -
І в парі нерозлучно злились
Вік шепотіти про кохання…
23.06.2015
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2015
автор: Lora G