поверненню твоєму посвята
217* не повітрям я дихав – тобою! – та що ж буде вічно?!.
«Я кохатиму вічно, тебе, зачарую мереживом слів,
І життям твоїм стану, безсмертям, ти ж цього хотів?» –
Твоїм голосом дихав, ним жив, – бо навіщо повітря?! –
А вуста допивали: «Твоя! І до краю віків!»…
218* запахом щастя повернешся – вірю й чекаю
Ти прийдеш у дім смутку й минуле розбудиш – так буде!
Я старий патефон заведу і поставлю тобі
Полонез, де Огінський розкраює серце журбі
Тим Прощанням!.. А ти цим вертанням мій сум приголубиш!
219* кольорів твоїх сонячних й голосу треба для щастя
Повертайся, вже час, в дім, що став забувати… та жде –
Бо без тебе німі
стіни, пам’ять, думки, серце й звуки!
І життя нам вдихнуть твої очі бентежні і руки,
І кохання вогонь знов розпалить волосся руде.
220* … я проведу лиш печалі за перехрестя шляхів
У золотаво-рудих хвилях я викупав мрію,
Там і надію сповив – в скарбі твоєї коси.
Більше не грай! – не благай волі собі, не проси:
Шлюб я з тобою візьму, а відпущу ностальгію!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2015
автор: Касьян Благоєв