Тихий смуток,легкий спомин
наче марево із снів
йшов колись зі мною поруч,
цілував,що було сил,
руки пестив поцілунком,
та додому проводжав,
а за мить якусь змінився
собі й мені брехав…
Зрозуміти ще б,навіщо?
стільки втратив світлих днів,
а колись,мов та пташина,
на поріг мій прилетів
на «вершини» вибирався,
ну а потів все згубив…
світ брехливий твій остався,
мій же зітканий із мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2015
автор: Галина Р