Тримайся, друже! Світ насправді важкий
Як камінь від надмірних коливань
То пнеться з-під землі немов би в стяжку
То падає в таємність сподівань...
Тримайся, Друже! Повінь ненадовго
Вже завтра ранок квіти принесе
Я руку тобі дам на допомогу
І слово тепле складу в те ессе
Ти тільки не дозволь не намагайся
Не рви у грудях рани, що болять
Віддайся сну і янголам і Богу
Прокинешся, щоб знову засіять
Для світу для людей для мене врешті
Напишеш кілька смайликів і все
Все буде добре вір прийде додому
ВОНА в чарівнім платтячку плісе..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2015
автор: Ольга Ратинська