Відраховують роки зозулі,
Та біда в нас сьогодні одна-
Знов ворожі наставлені дула,
Гинуть люди...На сході-війна.
Старшим другом і,навіть,сестрою
Споконвіку сусідка була.
Кровожерлива хунта рукою
Нові жерла війни розгорта.
Що ж це робиться нині у світі,
Що брат брата так легко вбива.
Чи забули чиї вони діти,
Чи в них совісті й честі нема?
В нас багато доріг за плечима.
Україна ж в нас ненька одна.
Ми не станемо більш на коліна,
В нас і Віра,й Надія жива.
Чую зважене батькове:"Сину!
Бережись...Ой важка твоя путь!"
Матері, наречені, дружини-
Виряджають,надіються ждуть.
У синів наших вистачить сили,
Не дадуть розтоптать ворогам.
Збережуть нас,себе й Україну,
Вона ж Богом дарована нам.
Закликаю усіх українців-
Не стоять осторонь від біди,
Бо це наша єдина країна,
Захистить її можем лиш ми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589717
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 25.06.2015
автор: геометрія