Якось нужда послала в світ поета,
Узявши в руки скарб, у душу страх,
Він і пішов, складаючи куплети,
Пропав в туманах синіх у світах.
Бував на ринках в Відні і в Стамбулі,
Тай де вже він лиш тільки не бував.
Між помаранч,картоплі і цибулі,
Сам за прилавком вірші продавав.
Поет весь ринок перевірив строго,
І вже тепер він дуже добре знав
Що ще такого краму як у нього,
Ніхто на ринку більш не продавав.
Хтось кавуни свої хвалив,хтось грушу,
Хтось фрукти дивні у руках тримав.
А він куплети свої наче душу,
Все перед бусурманами виймав.
Стояв поет поки терпіння стало,
Ніхто за вірші не давав ціни.
Хоч часу даром змарнував не мало.
Залишились непродані вони.
Вертавсь поет в холодні дні осінні,
У рідний край, до милих серцю гір.
Бо тільки тут його вірші безцінні,
Лиш тут ціна віршам не має мір.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589765
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2015
автор: Василь Надвірнянський