про все потроху
** про душу того, хто слугою Любові і Слову
А всі виразки світу тобі лікувати, поете,
Ще й зневагу терпіть, не чекать за свій труд ні гроша.
І коли у поета ранима душа – чи поет він?
А якщо не ранима, байдужа вона – чи душа?!.
** про дні твої, друже… (поету Леоніду Кльосову)
Ти любов’ю міряв землю рідну,
Праведністю – душу, серце – словом
Повновісним, добрим, щедрим, плідним
Засівав – щоб розквітала мова.
** про людяності, совісті витоки: звідки?..
Ось приходимо в світ. – А невинні, а чисті душею,
Від любові й добра з перших днів наше серце тут п’є!
Звідки ж звірство у нас?! Що й коли у душі постає
Те, що потім людське все розділить безчестя межею?..
** про несхожість і щастя: «ми – різні! як можемо разом?..»
У сімейнім житті не бува, щоб і файно все, й гладко.
До фатального рішення ви вже готуєте душі.
А важливо для щастя буть схожими? – краще: «Я мушу
Навчитись долати розбіжності, люблячи вади».
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589810
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2015
автор: Касьян Благоєв