93* ненароком. – невзначай…
А що ми знаємо про інших? За ́ що судим?..
І споглядаємо, сторонні, просто – люди,
Без співчуття; байдужі, щоб
заглянуть в душу, –
Бо біль з чужих життів і доль – боліть нам буде…
*
А что мы знаем о других? и что мы судим?!
Мы – наблюдатель посторонний, просто – люди.
Боимся в душу заглянуть (ведь боль нам в тягость?) –
Чужая боль, чужая жизнь… чужие судьбы.
94* добром і любов’ю скупий – а собі вимагаєш
Молодим вимагав я від світу: «Дай мені і всього, і багато»,
Щоб дороги у шовки стелив, дарував і рубіни, й агати –
Та скупим був і світ, і мій день; шулер-вітер із небом шептався:
«Хоче все! – Із душі свою жадібність треба найперше прогнати».
95* … тим, що ти засієш!
Вижени геть ти із серця свого зло й лукавство,
І чорноту із думок, і бажання багатства,
І не чекай – хоч би день!! – ти від світу нічого –
Щедрим постане він, добрим, без зла і нахабства.
96* водою з моря спрагу не вгамуєш
Хто пробував, спраглий, напитись водою із моря?
Цілунками хто жар любові гасив?! – Серце хворе
Коханням ще більше палало – і тільки сильніше
В полон забирало це море бажань неозоре!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589824
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2015
автор: Касьян Благоєв