дерев*яним щитам

незнаю...важко...знов  всьо  почати  наново,
зато  я  знаю  точно  як  проходить  біль,
як  сіль,після  текіли  із  лимонним  присмаком,
 вже  нетака  солена  ...  
ти  мені  повір  я  знаю,я  за  слова  відповідаю,
я  з  цею  стервою  давно  на  ти!  
 буває  матом  крию,буває  каюсь  
та  всьо  равно  вона  не  хоче  йти  туди  
куда  була  вже  послана  не  раз!
сказав  би  більше,та  не  хвате  фраз
і  в  голові  просверлена  діра,шугає  своїм  сквозняком...
я  знаю,ти  тоже  чуствуєш  цей  холодок!
як  ток  по  твому  тілу  пробігає  бажання  вольності  глоток!
а  крим  і  довбаний  васток  тобі  па-па  махає!
я  тоже  то  всьо  знаю!
тобі  як  руки  відрубали...
а  шо  не  знали?!!
тупі  амбали  рулять  карнавалом,
тим  часом  красні  тихо  наступали...
ті  красні  добре  знають,як  брату  ніж  засунути  з  спини,
і  голосно  кричати  ТО  НЕ  МИ!
лиця  за  масками  ховають,
не  каяться,карають,б*ють!
на  землю  твою  кров  безцінну  проливають,
її  ж  самі  поті́м  з  калюж  і  п*ють!
а  царство  нє,а  цатство  з  блюдця  попиває
ім  каждий  дєнь  на  званий  ужин  подают,
халдєй  до  повна  блюдця  наливає...
тупоє  стадо!!!цьмакають  і  ржуть.
спитаєш  як  з  цим  жити?
може  краще  вмерти?
говорять  люди  час  лікує  все,
заниють  старі  рани  ще,відверто
нераз  червоний  лютий  в  грудях  запече!
і  хай  пече.хай  довго  пам*ятають,
небесну  сотку,що  перевернула  все,
ми  скажем  тричі  ГЕРОЇ  НЕ  ВМИРАЮТЬ
і  разом  з  ними  НАЦІЯ  ЖИВЕ!!!!
   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589943
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.06.2015
автор: arsen