Оживай,моя рідна,прокидайся,
Сонячна пагода чекає.
А промінь зачинений,встати не може,
Таврує стабільність минулих часів.
Пани із богами довго ще хочуть,
Тримати контроль в арктичних полях.
Ділити між верхом,а крихти кидати,
На люд у засмокчених брудом страхах.
***********************
Цвіте чистенька королева,
Згубила на сьогодні сили,
Має чудненька служливе майно,
Яке завело давно,ще до мене.
Скільки попереду,скільки вже зараз,
НІколи ліжко спИною м'яти,
Прощайся з колишнім і ніжки дитячі,
До верху,до друзів звертай.
Є почуття з великим прогоном,
Навколишні погляди гарних дівчат,
Бери всіх за руку і гайда у потяг,
Хворіти нема коли,тільки стрибать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2015
автор: Богдан Костін