Словотворення ніяк не виходять з мого нутра.
Слововірші застрягли у мене десь на піднебінні.
Часом гостро відчую, що щось написати пора.
Та в душі все рясніють дощі непреривно-осінні.
Словозвуки застрягли на гландах й ангіною ллють.
Я мовчу від небачених досі болючих примар.
Так спеклася й принишкла в мені перебірлива лють,
Що врятує близько́го, ворожого ж кине у жар.
Словокігті деруть й роздирають заку́тки душі.
Їх кидає людина, що досі не вміла кохати.
Я ж пишу тільки словоболючі не гідні вірші.
І ховаю, ховаю, ховаю їх у шухляду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590177
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.06.2015
автор: Троянда Пустелі