Любові батька нема рівних
І їй,звичайно,немає меж.
Є стільки спогадів чарівних,
Скільки в серцях наших пожеж.
Ти обіймав,лилися сльози,
Ти вів у перший клас мене.
І зігрівав,коли морози...
Якби ти знав,люблю тебе.
Хоч сивина вже на волоссі,
Та в серці вічно молодий.
Співають роки стоголосі,
Проте мій батько не старий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590203
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.06.2015
автор: Sindicate