***
Півроку погода нівроку,
Трохи дують холодні вітри...
Ти до себе мене забери,
Буду пити тебе замість соку.
Буду пити, любити, цвісти,
Розчиню́сь між твоїми пелю́стками
І зв’яжу наші душі моту́зками,
Аби ти не змогла утекти.
І тебе зацілую ще спри́тніше,
І на вушко легенько шепну́,
Що люблю твою ніжність чудну́
Й твої очі за небо блакитніші...
Лоскотатиму мріями, віями,
Прожену хвилювання й моро́ку...
А погода і справді нівроку,
І весна розквітає надіями.
9.04.15 Андрій Тофан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2015
автор: Андрій Тофан