Горить плече моє, пече...
Неначе, рветься на свободу,
Забудь красу, забудь і вроду,
Коли душа, мов кров тече!
Коли очима зиркнеш в долю,
А чарці гірко на столі,
Коли лиш безлад в голові,
То прагнеш ти думками волі,
Але ж ногами на землі!
І тисне груди серце в ритмі,
Легеням полум'ям на дотик,
Коли застиг мій стан в молитві,
Гори єство моє, гори!
Згорю до тла - залишу попіл,
А попіл видно вам згори!
7.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2015
автор: Андрій Костюк