КАТРЕНИ, 25


97*  натхненню:  без  неба…

Тебе  зрікався,  забував,  не  вірив
У  щире  Слово  вічнеє  Твоє  –  
Молю:  забудь  відступництво  моє,
Дай  чути  голос  ангельської  ліри!


98*  собі:  
       "не  твоїм  був  парусом,  не  твоїм!.."    

О  як,  пощастило  їм,  лоцману  і  кораблю,    
Як  заздрю:  не  я  капітан!  ревную  і  мучусь  –  люблю!
А  він,  що  тебе  забрав,  проти  штормів  і  злив
В  широкий  повів  океан,  –  я  ж  за  течією  лиш  плив…


99*  долі:  
       "проти  нас  були  люди  і  час,  і  покірність  твоя…"

Ти  на  відстані  дотику  стала  від  мене  тоді.
І  на  відстань  сльози  відійшла,  як  померло  кохання.
Чи  гадати  я  міг:  «Доля  зрадить…  у  щасті  й  біді…»,
Засіватиме  заздрістю  в  дні  наші,  ночі  й  світання?  


100*  Жінці:    "в  цій  душі  потонути  і  втратити  серце"    
     (чужій  дружині  –  О.М.  Ш.-К.)

Іди  вже,  благаю,  прошу!  –  ні,  побудь  ще  зімною!
О,  Жінко,  –  ти  радості  очі!  
Ти  Мама  –  віддане  серце,
Дружина  –  кохання  священного  ночі!..
–  В  тобі  –  його  щастя  і  доля  пророча!
…  З  ним  будь  щасливою…  стань  мені  зовсім  чужою...
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590311
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2015
автор: Касьян Благоєв