Пізнаю, караюся, не плачу.
Нас дороги з батьком розвели,
Час долоні шрамами позначить,
А цього не бачимуть батьки.
Не кляну, всміхаюся, співаю,
Коровай із другом розділя.
Я без дому по ночах страждаю,
Повернувшись, дому не вбача.
Попрощаюсь і піду по ночі,
Гомін сліз не поверне мене.
Я забуду голоси дівочі,
А земля й мого гріха прийме
Спозаранку.
Ворон в небі кряче.
Пізнаю, караюся, не плачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590432
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2015
автор: Poeta a terra deserta