Цирк на дроті

                                                     Цирк  на  дроті
                                                                     1
Якось  татко  із  синками
Проходжав  по  Оболоні.
Поряд  мама  –  не  в  піжамі!  –
Плескала  їм  у  долоні.

Їдуть  вдвох,  керують  «джипом»
Ті  синки,  що  соплі  з  носа.
Байдуже,  бо  мама    кліпа,
Коли  навіть  чує  воплі.

Збили  дітки  чоловіка  –
Проїзди́в  велосипедом.
А  батьки  давай  хіхікать  –
Ніби-то  вдавились  медом.

Днів  ще  зо  два  «восхіщались»
Тим  синком,  що  збив  людину.
Говорили  та  й  сміялись,
Що  аж  падали  на  спину:

«Ну,  какой    ты  молодец!
Как  ты  дядьке  дал-то!»
Дать  би  їм  усім  «в  торєц»,
Наробить  їм  ґвалту!..

Через  кілька  теплих  днів
Татко  з  дітьми  тими
В  тому  ж  місці  знов  ходив  –
Хизувався  ними.


Позаду́      хлопчак  малий
Врізавсь  в  того  тата…
Тут  як  визвіривсь  «старий»-
Став,  наче  «на  цапа»:

-  Куда  едешь?  Шо,  не  вишь?
Впереди-то      л  ю  д  и!
А  забувсь,    що  тиждень  лиш
Скоїли  «гамнюді»  -

Оті  його  гамнюки,
Ті,  що  соплі  з  носа.
Думають,    вони  –  царьки
Й  їх  від  думки  «носить»!

                                 2

У  пісочку  дітвора
Гралася  завзято.
Ось  виходять  ті  синки,
Їхні  мама  й  тато…

Посеред  алеї  всі  
Цяцьки  розложили.
Сіли  й  граються  собі  –
Шлях  загородили.

Мама  з  татом  розляглись
На  скамійці  зліва.
От  уже  їх  «жаба  їсть»  -
Знову  злості  злива:

Хлопчик,  бачиш,  проїзди́в
Поряд  із  синками.
Тато  вмить  загородив
Весь  прохід  торбами.

-  Чтоб  никто  не  ездил  здесь!,-
Так  розпорядився.
З    ця́цьками    кульок  той  весь
Вмить  там  опинився.
                                 
                                 3

Діток  виховали  так:
«Все,  що  є,  то  наше.
Я  хазяїн  тут,  ось  так!
І  так  буде  завше!

Все,  що  бачу,  то  моє:
І  ліси,  і  гори;
Всі  майданчики,  що  є,
Навіть  Чорне  море…»

То  ж  тоді  й  не  дивно,  що,
Граючись,  де  діти,
Репетують  вони:  «О-о-о,
Всіх  їх  десь  подіти!»

-  Убери  этих  детей!
Я  хочу  кататься!
Выгони,  побей,  убей!
Всё  моё  и  братца!»…

                         4

Нічого  сказати,  так…
Що  то  воно  буде?
Кожен  виросте  «гімняк»,
А  не  справжні  люди…  

Хоч  хизуються  вони,  
Що  вдягають  «Гуччі»,
Трішки    ще,  пройдуть  роки  –  
«Наваляють  кучі»!

Не  поможе  їм  тоді
Та  «Дольче  Габбана».
Лікті  гризтимуть  вони,
Та  «еліта»    всрана!

Хизуватись  знали  тіль
Шмоттям  та  лахміттям…
А  у  душах  –  бруд  та  гниль,
Повно  лише  сміття!!!

Чорнодуші…  Чорнороті…

             Отакий-то  цирк  на  дроті
                               У  сімейки  ідіотів…

                                                             6-9  червня  2015  р.
                                                               м.  Одеса




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2015
автор: Олена Козацька