Укотре в росах ранок умивавсь,
Чекав із штабу воякам підмогу…
Стогнав залитий кров’ю Іловайськ,
І вкотре розділяв із ним тривогу.
Здригнувся світ при слові «Іловайськ»…
Губу до болю мати закусила…
Хто хлопців так безжалісно зливав,
Чи Божа тих колись накаже сила?
Де і яке пояснення знайти,
Причина в чім російської навали,
Коли її безбожники-кати
Поранених… беззбройних добивали?
Слова красиві, що Росія – брат,
Розвіялися із смертельним димом,
Коли вкривав солдатів наших «Град»
І батько не вертався у родину.
О земле, годувальнице для всіх,
Ти й прихисток останній і єдиний,
Хай мир панує скрізь, лунає сміх –
Не для війни ж народжена Людина!
13.09.2014.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590598
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.06.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)