О, не малюй нас на папері –
Це недоцільно.
Я зачинила в душу двері –
Щільненько-щільно.
Не пропущу туди нікого.
Доволі болю -
Такого грузлого, їдкого,
Набрала вволю!
Свідома, що роки, як коні,
Біжать завзято,
І день веде на саксофоні
Сумну сонату.
Та що поробиш? В серці - пусто,
Вогонь в мінорі.
О, не кидай слова так густо,
Бо плачуть зорі.
27.06. 15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)