Ранок. Березень місяць. Тихо. Сонечко встає і зливає своє ніжне, весняне проміння на землю. Оживає природа. На душі спокій і мир. Йдеш лісовою стежкою і вдихаєш ковтками свіже повітря. Воно, як той нектар, додає сили і наснаги. Немає нікого: тільки я і природа.
Зупиняюсь. Присідаю на похилене дерево дуба і прислухаюсь, піднімаю голову і пильно вдивляюсь в небо. Воно чисте, синє і бездонне. Я повністю віддаюсь безмежності, розкриваю своє серце і розчиняюсь у ній. Ти і вона: та велика безмежна сила Любові. Весь світ у тобі , а ти в ньому. Хто я? Маленька піщинка Всесвіту? А можливо, я та зернина, яку Господь посіяв на землю, щоб проросла добрими сходами і вродила рясний урожай?
Я піднімаю руки до неба і кричу: « я люблю Тебе, Боже!». Всю себе я віддаю Тобі, в Твої руки. Прости мене і пригорни до своїх грудей. Мені так з Тобою добре, рідний Таточку мій. Тоді я не чую плачу дітей, які залишились без батька. Не бачу сліз матерів, які омивають могили своїх синів, що загинули за Україну. Не відчуваю страху стареньких наших, які знають, що таке війна.
Мені з Тобою добре. Боже, я живу Тобою і дихаю Тобою і віддаю свою Україну в Твої руки. Знаєш, Україна Твоя, це Ти її створив. Вона тільки Твоя і більше нічия. Чуєш, Ісусе! Візьми її на свою долоню і захисти, спаси її і прости нас грішних. Бо Тільки ти можеш її спасти і не дозволити пошматувати страшному звірові. Ти ж створив її красивою жінкою, заквітчав її різними квітами. Зробив її ніжною і веселою, співучою і терплячою, лагідною і доброю. Бачиш, це напевно, вона ходить по лісах, полях, селах, містах і торкається кожної травинки, кожного дерева, крила пташечки. Це вона відкриває серця людей і безмежно любить Тебе, Ісусе Христе, і живе, живе, живе во славу Твою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Vira!