Чого, калино, похилилась

Чого,  калино,  похилилась?
Чого,  калино,  зажурилась?
Ведеш  думу  ти  якусь,
Тобі  не  весело  чомусь.

Стоїш  самотня,  одинока,
Хоч  і  гарна,  кароока,
Цвітеш  рясно  й  пишно,
З  тобою  добре  і  затишно.

Ростеш  ти  серед  поля,
А  навкруг  роздолля.
Гріє  сонечко  гаряче,
А  серденько  твоє  плаче.

Вона  плаче  і  ридає,
Що  й  досі  люд  страдає.
Ніби  має  «вільну  волю»,
А  несе  лишень  недолю.

Не  журися  ти,  калино!
Подивись  на  Україну,
На  козацьку  тую  вроду,
Їй  немає  переводу.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590708
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 30.06.2015
автор: Vira!