***

Сумніші  стали  наші  рушники,
Частіше  долю  чорним  вишивають.
І  хрестики  мов  краплі  сліз  гіркі,
На  сивий  льон  рядочками  лягають.

Біда  і  туга  в  кожним  візерунку,
Війна  їм  стала  чорною  канвою.
Так  барв  яскравих  хочеться  в  малюнку,
Та  знов  лягають  хрестики  журбою.

На  чорний  хрестик  падає  кровинка,
Бо  небайдужість  болем  серце  крає.
Вкладає  душу  щира  українка,
Як  долю  Батьківщини  вишиває.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Тетяна Семенченко