[b]«В долину опустилося півнеба»[/b]
або
[b]«Волошкове літо»[/b]
[color="#0319e3"][b][i]Яке чудове волошкове літо
Де сонце, небо, ну і з липи квіти
Де бджоли, мед, і квіти на калині
І де волошки квітнуть у долині
Рясніють синім буйно сінокоси
В промінні сонця лагідного ранку
А на траві краплинками ще роси
Немовби то дівочі щирі сльози
Від захвату - краса цієї прози
Ді́вчи́ну полонила як ту бранку
В долину опустилося півнеба
І розлилося синім по траві
Як озеро, яке так квітам треба
Для спраглої душі воно потреба
Колише вітерець ці хвилі-стебла
І пестить пелюстки на голові
Зайду в траву, по пояс, як у воду
І квіти до обличчя притулю
Яку ж вони дарують насолоду
Милуюсь на голівок ніжну вроду
Люблю свій рідний край, його природу
Безмежно-ж як його, я все-ж-таки люблю!
© Микола Карпець (М.К.)
*30.06.15* ID: № 590794
[/i]
[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590794
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2015
автор: Микола Карпець))