Погори, моя ясна зоря,
Бо я з роду один залишився…
Не впади… Ще тримає земля,
Я ще вдосталь землі не напився.
Я з тобою посиджу один,
Розповім тобі, зоре, про диво,
Був один в свого батька я син
І рахую, що доля щаслива.
І прожиті життєві роки,
Потім шлюб – маю сина і внуків,
Зберігаєте нас ви зірки,
Коли є ви - не знаю я муки…
Моя зоре, єдина моя,
Заховайся до мене у днину,
Бо ще нині квітує земля
І допоки до тебе не лину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590814
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2015
автор: Віталій Назарук