Чом, така журлива мова
І безвихідь у словах?
Дівчинко моя чудова,
Захопив тебе твій страх.
Де ж подівся вогник в серці?
Хто надію загасив?
Як ту пташечку за дверці
В пусту клітку посадив.
Де ж ті руки , що зігріють?
Де ж те затишне плече?
Протяги із пустки виють,
В тріщину життя тече…
Ти зневірі не здавайся,
Плюнь байдужості в лице.
Думам темним опирайся.
Все проходить. Пройде й це…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590835
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2015
автор: Dixi