***
Ці дощі зачастили й тужавіють в серці моїм.
А відсутність твоя, наче шепіт в степу, ніби гомін.
І в порожній квартирі здригнулися штори, бо грім
навісніло жбурляє небесне каміння з розгону.
Полотно дощове - ця моя неземна вертикаль...
Я вимірюю нею свій сум, що так схожий на космос.
Я вслухаюся в звуки прозорі й крихкі, мов кришталь.
В нетривкому падінні уявному чую твій голос!
І дерева, зіщулені в строгості ліній дощу,
видихатимуть кисень - такий от простий фотосинтез.
І не звично мені, що цей ливень раптово ущух.
Я без тебе ці дні. Як тобі одному? Як же ти без?..
червень 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Надія Позняк