Хто тепер навіки знає
Про важкі ходіння долі?
Хто насправді відчуває,
Коли душі захололі?
Хто уміє дорожити
Лише дотиком одним?
Марно нас таких любити,
Поступившися своїм.
Не забудь того зітхання,
Що дає нам добрий знак,
Проростає де кохання,
Коли все в тобі не так?
Розітни свої обійми
Гострим лезом дум правдивих,
Хто з грудей нам серце вийме,
Записавшись до зрадливих?
Віднайти яскраві ночі
Серед мороку ночей,
Відшукати рідні очі
І несхиленість плечей…
Хто тепер навіки знає
Про можливості любові?
Той хто в сірості вбачає
Густі фарби кольорові…
28.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590957
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2015
автор: Lee Olherson