.
* * *
з опалих крил осінніх птахів
сни вимостили дорогу
лише для ікарів
з-під інших ніг вона втікає
.
.
* * *
було колись моє серце крислатим деревом
тепер залишився тільки пень
а все тому брате-вороже
що твоє серце — сокира
.
.
* * *
серед ночі я прокинувся від вовчого виття
виглянув у вікно — нікого
та й які вовки у місті далекому від лісу
тому подумав — наснилося
і радо ліг спати
та знову мене розбудило вовче виття...
тільки під ранок зрозумів
що це вию я
від самотності
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2015
автор: Олександр Букатюк