Вло́че по брилах
осочі вощені нътуточки
вуженька;
млосно прихмарам у маренні
повного глечику юшечки;
тільки палає, натомість,
неначе в степах наковтавсі посухи
духівець гадючий
над кущиком;
ажно всериба,
ховає замружні, замуляні
жебри,
роззявлячи,
в кам'яні пащеки:
уничка;
"…лісто…" -
ледь чутно благає
достигне закляття
лататтєве брунечко,
"хай йому, хай йому" -
гречно пилок посівають бабки,
що з метеликів зібгано
гострими пучками…
Рящень, всколошень,
та гостра річкова волошень,
вмовляють:
"ще трішенько;
виснаги,
вибудь іще,
зачаровані випари
брунзовим
хрущиком…"
Чорна від попелу - вковче,
як вислизнуть з охопів,
опади дужії зливничком;
що плазунами насъяно -
бурдище вихвоще
сунечком…
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2015
автор: Криптопоэзия Krajzer