Все частіше здається, що білий світ "охамів" до останньої нитки.
Ми -сіра маса. Усі мега-незалежні та супер-горді.
Кожного дня насміхаємося із розміру чужої литки.
"Я дам вам волю!" Політику, їй-богу, брехня палає на твоїй антихуденькій "морді"!
А ти "торочиш" про те, що тобі "немає до нього діла",
Що він "бездушний самозакоханий ідіот".
Ти "єдина така", а сама не знаєш, як і дихнути без рідного та "гулящого" тіла.
Та не забувай, "принцесо", що до нього ти втратила вже мільйони цнот!
Вчитися хочеш у нашому ВУЗі?
Влаштувати тебе на "бюджетик"?
Без хабаря роби в забігайлівках смузі!
Гроші, впливові батьки, сестра у викладацькому складі - ось це вражаючий деяких ректорів букетик!
А ти, молодий "трудяга", шукаєш, де заробити?
Дві вищі освіти і розуму не позичати?
Знаю, у цій країні легко себе зганьбити.
Запитай у чиновників, вони знають, як грішми себе увінчати!
І ми все ще такі сліпі та голі.
Свою духовність повністю втратили.
Люди, ми стали на "Все байдуже" хворі !
Люди, ми милосердю зрадили!
Так багато штучного на занедбаній Землі.
Любов, відвага, груди, дружба- усе це нестерпні фікції.
Жінки все частіше цінять когось за подорож на Балі.
Чоловікам все частіше не вистачає міцності.
Пробачте мені, але це сучасна істина.
Доброго дня, деградаціє. Як твої справи?
Ми позбулися адекватності, тільки користолюбство в голові розміщене.
Розлилося (людством породжене) зло на всі відомі октави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591316
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2015
автор: Луноокая