Сиджу на березі, милуюсь
Красою рідної землі,
Разом із річкою хвилююсь,
Із вітром бавлюся в пісні.
Верба полощить злегка віти,
Немов з водою розмовля,
Метелик пестить ніжно квіти,
Шумлять врожаями поля,
Пастух череду поганяє,
Жене до чистої води,
А там рибалка не дрімає-
Його карась умить збудив.
Сиджу на березі і мрію,
Бо навкруги моя земля
І щиро тішусь та радію,
Це ж Українонька моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591332
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.07.2015
автор: Козаковцева Вікторія Володимирівна