Ой помила Настя ніжки,
в дощовій воді із діжки.
Лінь було іти до хаті,
як навчала її мати.
А водиця та холодна
і зелена і мікробна.
Захворіла мала Настя,
от нещастя, так нещастя.
Бідкаються усі вдома,
а причина – невідома.
«Це, напевно, в неї грип»,-
каже так дідусь Пилип.
«Виділим одну кімнату,
Ізолюєм», - мовив тато.
І швидку вже викликає,
бо Настуся аж палає.
Не пройшло і чверть години,
лікар вже біля дитини.
«Цей діагноз – не новина»,-
каже лікар: «А причина?»
Хоч і соромно признатись,
та нема куди діватись.
Прорізався голосочок:
«Не хотіла йти в садочок.
І помила свої ніжки
в дощовій воді із діжки.
Та не вийшов мій прикол,
получила я укол».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591347
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 02.07.2015
автор: Саша Царь