Де ти, синочку мій, де?
Плачу і я, і дерева.
Холод і туга живе
В серці моєму без тебе.
Так рік за роком пливе,
Смуток, журба не минають,
То я у небо дивлюсь,
То до землі припадаю.
Знаю, надії нема...
Я ж тебе жду-виглядаю.
Ось закінчиться зима,
Вернеш з далекого краю...
Я тобі, рідний, пишу
Вірші, пісні й оповідки,
І до берізки спішу,
Сумно поскрипує хвіртка.
Там, біля неї стою,
Тугу свою сповідою,
Хоч і мовчить, та мені,
Знаю, вона співчуває.
Це така доля моя,
(Ні, я її не картаю).
Важко без сина мені,
Богу молюсь і благаю-
Щоб він дав сили мені,
Й вміння про нього писати,
І щоб про нього вірші
Люди хотіли читати.
Знаю, що син не прийде,
Звідти ніхтло не вертає.
Хай дощ із снігом іде,
Я тим живу, що чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591403
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.07.2015
автор: геометрія