То був не танець. Ні. То була пристрасть.
Така невтомна і палка жага.
Рухами серце , мов лещатами затисло.
Та на дорозі стояла знов вона.
Притис до себе і в очах темніє,
Й чомусь обручка стала, мов чавунна.
Чому? Ти запитав лиш це у танці-мрії.
Я промовчала, бо я знала - винна.
Губи до губ і похих , мов безмертя.
А твої очі заховались, мов за скло.
Один невдалий крок із пересердя.
Нам коштував того, що в нас було.
Пройдуть, роки , а той останній танець,
За душу трепетом візьме іще не раз.
Тепер тобі чужа. Ти самозванець.
Скінчилась пісня й танець тихо згас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2015
автор: М.Я.