Коли й білий світ відвернеться від мене
І сам я зневірюсь давно у собі,
Коли на землі зачинять всі двері.
Я знаю - відчинені будуть твої.
Коли я впаду і не зможу піднятись,
Ніхто не подасть мені й краплі води
І будуть мене усі друзі цуратись,
А ти все одно пам'ятай і люби.
Коли ясний день буде чорним від болю
І скажуть усі: він, мабуть, нагрішив,
Коли вже й душа буде рватись на волю
Ти знай - гріх один, я тебе лиш любив.
Коли жебраком я на паперті стану
Й прохатиму Бога: мене забери.
І, навіть тоді, як у Лету я кану,
А ти все одно пам'ятай і люби.
Коли мої руки не втримають зброю
І сонце для мене зайде назавжди,
Я буду в ту хвилю тільки з тобою.
Ти віриш, кохана? Вір і люби.
Коли ні листа, ані звістки не буде,
Бо звідтам поштар не привозить листи.
Коли вже про мене забудуть всі люди,
А ти все одно пам'ятай і люби.
Оксана Максимишин-Корабель
1 липня 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2015
автор: ОксМаксКорабель