Світ не без добрих людей. Майже кожен з нас чув такий вислів або ж був свідком помічництва. Зараз ми все частіше спостерігаємо таку поширену в Україні справу як волонтерство. На жаль, сьогодні це єдиний чинник, що таки дозволяє виживати захиснику вітчизни в умовах війни з Росією. Всім відомо, що лише людська допомога як моральна, так і матеріальна хоч якось тримає солдатів на сході України бодай злегка одягненими та частково нагодованими. Про ідеальне екіпірування та насиченість їжею вояків дарма говорити. Адже ситі вони лише бездіяльністю влади та російськими боєприпасами, безглуздими командами та страшними картинками, нелюдськими знущаннями та болотом української землі з краплинами води, що змішалися в жорстокій і нерівній боротьбі за ненародну замасковану владу.
Чимало стане заперечувати той факт і говоритимуть про свободу простого народу, його свідомість, їх однодумці всилятимуть такі думки кожному, хто піддаватиметься впливу. Історії добре відомий той факт, коли за ідею, волю, народ, державу українці, та й не тільки, йшли на пролом, жертвуючи життям. І навіть тепер, у 21 столітті, ми, як виявилося, нічого не навчилися. Ми дальше йдемо на смерть заради чийогось владного життя, його набитого народною працею і слізьми гаманця, банківського рахунку. Сьогодні ми не позбулися поняття «раби», лише замінили його завуальованим «патріоти».
І навіть тепер, коли вже не один із українців бодай почав розуміти своє мізерне існування серед пануючої верхівки, – кожна з яких була для власної наживи, не може щось змінити. Бо тільки сьогоднішня влада може зробити революцію, впевнити народ, що це його заслуги і відстрілювати рабів, які наївно думають, що за їхнє краще життя, але про краще життя лише народовбивць йдеться, не говорячи вже про братів-росіян.
І поки у Верховній Раді вже інші головні герої вершать свої справи, волонтери збирають тіла загиблих героїв, везуть ліки ще живим і злегка одягають, харчують цвіт та оборону української нації. Все ніби зрозуміло, проте як усюди тут є своє «але»… «навіть народне але»… Адже ті самі продукти харчування, одяг і все інше – важка людська праця, мізерна оплата, нестерпний біль за свою і чужу дитину.
А поки українці через кожні два кроки жертвують гроші на АТО, віддають закрутки та одяг для визволителів, деякі з волонтерів не упускають можливість і на цьому нажитися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2015
автор: Ксеня-Ксенічка