[quote]– Я помираю… Так … я не хочу йти.
Але Час невблаганний. І він мене
забирає… – прошепотіла Волошка.[/quote]
"Волошкове поле" (Галина Максимів)
То не волошка, то уже гербарій,
Забутий між сторінок книги,
з часом, побілівший цвіт.
Таких не відберуть у топіарій...
Куди ж їх злежаних,
потрапивших під гніт.
Вже не милує око, лиш смуток викликає,
І до душі... чомусь усе ще
запашна, і до душі...
Немов всі таємниці рідного поля знає...
І вірність зберігає небу й
недоказані йому вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591476
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.07.2015
автор: Яна Бім