Так пахнуть квіти на столі.
Все незнайоме навкруги.
Вже зірвані-та ще живі.
Чому принесли їх сюди?
Продали душі їх за гроші.
Не снилась їм така біда.
Та ранком їх поклали в кошик,
напевно доля в них така.
І квітка тулиться до квітки.
Вода холодна і чужа
повинна їх життя спасати.
Ще на годину,на пів дня.
Та вже під вечір стануть вялі.
До ранку їм вже не дожить.
Сріблясте сяйво буде падать,
сад буде плакать і тужить.
Їм другом місяць був в саду
де жили квіти як в раю.
Він їм розказував казки
і ніжно гладив пелюстки.
Та все в минулому уже.
Не знайде місяць їх ніде.
Бо в кого зірване життя-
не буде в сад вже вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591670
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2015
автор: кацмазонка