Жити… варто…

Шукаю    притулку    у  хвилях  замріяних  трав…
(із  записів  Мавки)...    (Лізо…  Маріє…  Марто…
Я  вас  колись…  я  усіх  вас  колись    кохав…
Я  вас  кохав…  
   а  тому,  мабуть,  жити    варто…)

Шукаю    притулку…  на  сьому  свою  висоту…
Все    уже  сталось…  й  нічого  не  може  статись.
(Я    вас...  Маріє...  Лізо…  і  навіть  ту,
що  просто  йшла,
     щоб  ніколи  не  повертатись…)

І  знову  пірнаю  на  сьому  свою  висоту…
Море  –  безмежне!…  усі  ілюзорні  звуки…
(Я  вас…  Маріє…  Марто…  і  навіть    ту…)
“Тату,  візьми  мене,
     як  колись,  на  руки!…"

Де  мої  трави,  роси…  просто  скажи  –  де  я?!
Море  –  безмежне!  небо  моє  так  низько!
Чуєш,  колише  Всесвіт  нове    ім’я…
Чуєш,    гойдає  вітер  
       чиюсь  колиску…

Боже!..  колише  вітер  знову  колиску  ту…
Світ  збожеволів,  бачиш?...    світ  пакував  валізи…
Світе,  скажи,чи  мав  ти  хоч  якусь  мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я  вас  –  безмежно  ніжно…..
……………………….Марто…  Маріє…  Лізо…….)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2015
автор: гостя