На краєчку старого села,
На стовпі журавлина хатина.
Примостились там він і вона,
Йде весна, скоро буде родина.
Нехай дують зловісні вітри,
В них гніздо будувалось з любові.
Журавлят пригортали вони,
Щоб вростали у пір’я здорові.
Приспів:
Проминула весняна пора,
Відлетіли з гнізда журавлята,
Понесли вічну згадку тепла,
У якім зігрівала їх мати.
Дивувалися всі навкруги,
Що гніздо не змогли вітри здути,
Що на самім вершечку, вгорі,
Ці сміливі птахи могли бути.
Материнське вчувається «кру»
Te останнє «кру- кру» на прощання,
Перебудуть холодну зиму,
Твердо вірять - ще буде вітання!
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Віктор Ох