Сумує небо дощами,
Зливами плаче рясними.
За кращими тужить синами,
Що в землю лягли молодими.
Стелиться туга росами,
Туманами смуток лягає.
Чорними хустками, сивими косами,
Долі жіночі встеляє
Обрії вкриті імлою,
В душах й за вікнами хмарно.
Тільки б все врешті не марно,герою,
Дай Боже не марно, щоб тільки не марно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Тетяна Семенченко