В обіймах померти б твоїх, щасливим,
Залишивши позаду успіхи та невдачі,
І хай тепер змиє зради усіх зливою,
І зі мною хай щезне усе, що тобі незряче.
Хай заливає міста мого пусті вулиці,
Нехай в прірву стікають нещирі молитви,
Адже все що тобі так потрібне в житті та музиці,
Залишає на тілі моєму рубці від бритви.
Ти мені говорила про все що тебе тривожить,
Але саме важливе ховала у себе в шафі,
Я тягнувся до тебе як сонце до трав, хоч може,
Просто всесвіт хотів нашої катастрофи.
Ми з тобою обоє у точці неповернення,
Ми згубили себе, загубились в просторих вулицях,
Ти найкраще моє сонячне затемнення,
Ти останнє моє роздроблене серце.
В обіймах померти б твоїх, щасливим,
Залишивши позаду успіхи та невдачі,
І хай тепер змиє зради усіх зливою,
І зі мною хай щезне усе, що тобі незряче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Віктор Непомнящий