Країна моя - це густі міріади маршруток,
що мов лейкоцити, курсують курними стежинами.
Не прапор, не гімн, який, мов шарманку, ми крутимо, -
країна моя - безперервний потік пасажирів!
І де б я не був - мене зустрічають незмінно
зразками до болю знайомого, звичного транспорту
Франківськ, Миколаїв, Донецьк, Севастополь і Вінниця.
На "Sprinter" біленький вже важче, мабуть, - не натрапити.
Країна моя - де-факто, а не де-юре!
Не місце їй в скрині задавнених стереотипів!
І рідна маршрутка, оббита синім велюром -
реальний її атрибут!
Знов пантерою пити
мій час вона буде - голодна і спрагла, нестримна!
А там, осушивши до дна його келих гранований,
відкриє мене, мов зі стереотипами,
власне, злощасну ту скриню.
Й не зчуюся я - це в Луцьку, Лубнах чи в Ганновері?
Чи може це я у колисці усіх "Мерседесів"
п'ять марок протягую штутгартському маршрутчику?
Маршрутка - це спосіб пізнати країну задешево.
Маршрутка - розвага і засіб "довести до ручки"!
В Дніпрі чи у Києві, в Рівному, Львові, Одесі,
не в змозі чинити маршруткам тривалого опору,
пірнаю в тісні автопарки сталевих сердець і...
На горде звання пасажира
міняю
ярлик
автостопера!
© Саша Обрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2015
автор: Олександр Обрій