не питайся чому не вінчана
чому інша з ним, а не я
моя посмішка вродою мічена
засмітили тут все,що броня
тисне в груди, мене повертає
потойбіччя обличчям на землю
звіробоєм клітинки згортає
зірочками дозріла рілля
заспокоює гоїть цибає
польовий горбунок-стрибунець
поруч жито русалки співають
козаченька ведуть під вінець
не питайся чому не вінчена
при дорозі до гір десь росту
доторкалися трохи скалічена
та не брали до серця мету..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2015
автор: ЇЇ ТІНЬ