Чого знову ридаєш моя довговолоса діво?
Озирнись, ми виросли з віку кольорових мультів,
Тепер все по дорослому, тобі на право ,йому на ліво.
За спиною все більше любимих вже ретро хітів.
Тобі також страшно, моя цукерко солодка?
Що серця шматки зшиваємо білими никтами,
І що ж загоїть нам рани глибокі , загадка.
А біль не зможемо втамувати таблетками.
Агов, може пора продати дяволу душу?
Звільнитись від кайданів цього прокляття
Але ні, нам дихати заважає ненависне "мушу"
Тому давай далі горіти, підтримуй наше багаття
Я відкрию колекцію наших сліз кришталевих
Якими будем ділитись якось під вечір
Накупляємо книжок про любов дешевих
І думки збережемо на потім,буде нам сувенір.
Зеленкою вимажем поранені душі,
Подорожники прикладем до сердець
І тільки губи, солодкі мов груші
Запам'ятає якийсь незнайомець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2015
автор: Air